27.10.2017

Сергій Загідулін: «Коли на тебе дивляться люди – зовсім по-іншому біжиться»

Екс-гравець львівських «Карпат», рівненського «Вереса» Сергій Загідулін, який зараз виступає за ФК «Полісся» (Житомир), розповів про першого тренера, дебют в українській прем’єр-лізі, а також про повернення до житомирської команди.

– Сергію, з чого розпочався Ваш футбольний шлях?
– Зі «Спартака». Моє перше тренування відбулося на житомирському стадіоні «Спартак». Спочатку грав у дворі, потім випросив батьків, щоби вони відвели до ДЮСШ «Полісся». Мій перший тренер – Гордєєв Ростислав Михайлович – дуже допомагав на футбольному полі й поза ним. Він був, як другий батько. Якби не ця людина – я б не грав у футбол.

Після матчу ДЮФЛ України «Полісся» – «Карпати» до мене підійшов наставник левів і запропонував перейти до їхнього стану. Порадившись із батьками, я в 9-му класі, взяв курс на Львів. Зізнаюсь, що в школі був ще тим дебоширом – кожні півроку хотіли виганяти. На перших порах досить тяжко було адаптуватися до нової команди й нового міста – дзвонив мамі й просив забрати назад.

– Декілька слів про дебютний матч на професійному рівні.
– Неймовірні враження, було багато переживань. Проте поряд із так званим «мандражем», відчувались і позитивні емоції. Сталось те до чого йшов – дебют у професійній лізі.

У 2012 році зіграв вже дебютний матч в українській прем’єр-лізі під керівництвом Ніколая Кострова. Приємно було працювати з Костровим, багато чому навчився від нього.

– Як виник варіант із чернівецькою «Буковиною».
– Я півроку не грав за «Карпати», лише проводив тренування з командою. Тому вже задумувався про зміну клубу. Перехід до «Буковини» пов’язаний із теперішнім одноклубником – Миколою Жовтюком, який, на той час, виступав в оренді за чернівецький клуб. Коля подзвонив до мене і каже: «Давай приїжджай, тренер хоче тебе бачити».

– Після чернівецької команди грали за рівненський «Верес», який зараз в прем’єрці. Також пограли й за аматорів – ФК «Самбір». Які спогади залишилися після виступів за ці клуби?
– Спогадів із цими клубами небагато. Після першого поєдинку за «Верес» я зламався – 8-9 місяців не міг грати в футбол. А за аматорський ФК «Самбір» провів лише чотири гри.

– Найпам’ятніший матч у кар’єрі?
– Це поєдинок за «Карпати» U-21. Ми грали на виїзді проти київського «Динамо» й зуміли вирвати нічию – 1:1. Дивлячись на теперішнє становище «Карпат», хочу побажати їм побільше вдачі, а також подякувати за все, що вони для мене зробили. В «Карпатах» пройшло вже моє доросле життя.

– Про неприємне. Який матч хочеться забути?
– Гру проти воличинського «Агробізнесу» – 0:5. Чесно кажучи, не хотілось так повертатися до рідного клубу.

– Які шанси «Полісся» в Другій лізі?
– Потрібно бути реалістами – перше місце не світить. Нам ще є чому вчитися і що доводити. Хотілось би подякувати фанам «Полісся», які при будь-якому результаті підтримують. Ходіть, вболівайте та підтримуйте команду. Для нас ваш підтримка надважлива! Хочеться, щоби всі трибуни були забиті. Коли на тебе дивляться люди – зовсім по-іншому біжиться

Партнери
Медіапартнери